СУТУ́ЖНИЙ, а, е. Сповнений труднощів; скрутний. Чи то справді життя цієї сім’ї таке сутужне, чи то тільки Петро Купріянович спересердя скаржиться на його? (Л. Янов., І, 1959, 216); // Важкий, виснажливий. Князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх кредиторів. Пильна сутужна робота (Л. Укр., III, 1952, 511); В час сутужного походу Ти принось мені пісень (Ус., І сьогодні.., 1957, 165); // Складний, обтяжливий. Бідні жінки не мали в руках ніякого писаного контракту..; треба було вишукувати свідків умови, порушувати довголітній, сутужний процес (Фр., VI, 1951, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 861.