СУХОМ’Я́ТКА, и, ж., розм. Суха їжа (без чого-небудь вареного або рідкого). — Хазяйко, готуй нам варену їжу.., а то набридло — все сухом’ятка та сухом’ятка (Бурл., Напередодні, 1956, 416); Наказує [мати]: — Не їж, Онуфрію, у полі сухом’ятки. Сходи.. до Сороки додому, та, може, його мати зварить тобі манної каші на молоці (Рудь, Гомін.., 1959, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 869.