СУХОЦВІ́Т, у, ч.
1. Те саме, що безсме́ртник. Все, як у рідному степу: і піч, і сволок, і скрині, і божниця з вишиваними рушниками, а під ними — писанки й китиці сухоцвіту, і мисники, і вазони з квітами… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 328); Тоді селяни проводили [солдата], як земляка, в останню путь, і сухоцвіти посадили, що досі квітнуть і живуть (Уп., Вірші.., 1957, 14).
2. Однорічна або багаторічна трав’яниста рослина родини складноцвітих з жовто-білими квітками, зібраними тісними пучками на кінцях гілок; використовують у медицині при виразковій хворобі, гіпертонії і т. ін. Сухоцвіт болотяний — це один з видів сухоцвітів. Однорічна рослина заввишки 10-25 см (Лікар. рослини.., 1958, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 870.