СХВА́ЛЕННЯ, я, с. Визнання чиїхось дій, вчинків, рішень і т. ін. добрими, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь; позитивна оцінка, похвала. Монолітну згуртованість багатонаціональний радянський народ демонструє своєю працею, своїм одностайним схваленням політики Комуністичної партії (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 87); Пожвавлення серед присутніх сприйняв [Попович] як схвалення свого чергового дотепу (Головко, II, 1957, 462); Микоша відчув батьківське схвалення (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 880.