СХИ́ЗМА, и, ж., церк.
1. Розкол у християнстві протягом середніх віків (перев. про поділ православної і католицької церков).
2. Те саме, що правосла́в’я. — Вони [хлопи] нас обох ненавидять через те, що ми оступились од схизми (Н.-Лев., VII, 1966, 101); — Князі Заславські й Збаражські й усякі інші недавно були схизматиками і українцями. І ти ж, бабо, трохи не позавчора перейшла з схизми на католицьку віру (Н.-Лев., VII, 1966, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 882.