СХИЗМА́Т, а, ч., церк. У католиків — назва православних. — Вільшанські схизмати По три сем’ї [сім’ї], по чотири Живуть в одній хаті (Шевч., І, 1963, 86); Польські шляхтичі низенько вклонялись пихатому рейтарові, що гнав кудись полонених схизматів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 459); Тих, кому захочеться взяти булаву, немало. Важливіше видерти її з рук схизмата Хмеля (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 883.