СХОЛАСТИ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до схоласти́чний. Ідея абсолютизму,.. повне безсилля в духовній сфері, схоластичність, теологічний та догматичний спосіб думання — от чим характеризується тодішня, навіть краща, частина галицької інтелігенції (Коцюб., III, 1956, 29); З викриттям пагубності, схоластичності і нежиттєвості загальної системи навчання в семінаріях, гімназіях та ін. виступили А. Свидницький і І. Нечуй-Левицький у своїх повістях (Рад. літ-во, 1, 1957, 65); Крім історичних творів, київські вчені [XVII ст.] написали значну кількість літературних праць: проповідей, панегіриків, силабічних віршів. Усі ці твори зберігали типову для літератури епохи феодалізму схоластичність і були відірвані від життя народних мас (Іст. УРСР, І, 1953, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 899.