СХОРОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СХОРОНИ́ТИСЯ, роню́ся, рони́шся, док.
1. Ховатися від кого-, чого-небудь. Розступися, сира земле, то я схоронюся! (Чуб., V, 1874, 602); Оголошено ціну на мою голову, зачато мя [мене] переслідувати, я схоронився [в монастирі] (Фр., VIII, 1952, 143); У тишу, в спокій я на село із міста схоронився (Фр., XI, 1952, 157); * Образно. Сама [Аглая-Феліцітас] була чудно настроєна. Не сумна, але, здавалося, вся душа її схоронилася в тій хвилі в її очах (Коб., III, 1956, 359).
2. тільки недок. Пас. до схорон́яти 1, 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 902.