СХРИ́ПЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до схри́пнути.
2. у знач. прикм. Який звучить хрипло, з хрипотою; хрипкий. Він потер долонею ретельно виголену голову і схриплим голосом звелів: — Ви вільні, старший лейтенант, можете іти (Рибак, Час.., 1960, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 904.