СЦЕ́НА, и, ж.
1. Спеціальна площадка, підвищена над підлогою, землею, на якій відбуваються концерти, вистави і т. ін.; театральні підмостки, кін. На сцені — Настя в селянському вбранні — співає під акомпанемент соло (Вас., III, 1960, 310); Орест не помічає, як довго принишкло сидить він у темному куті ложі. Він тільки тепер, звільнившись від тягаря зворушливих думок, звертає увагу на сцену (Досв., Вибр., 1959, 379); Весь театральний зал і вся сцена прикрашені були багато й щедро квітами (Довж., І, 1958, 496); — В панській економії нардом відкрили, сцену спорудили, там і виступаємо (Гончар, Таврія.., 1957, 435); * У порівн. Десь високо, під небом, в п’ятиповерховім будинку, завалилась тільки передня стіна, і середина хати стояла одкрита, немов на сцені (Коцюб., II, 1955, 402); // Театр, театральне мистецтво, театральна діяльність. Кращої за неї української артистки я не знаю, і коли у Заньковецької Люба не вийде добре, то, значить, їй (Любі, а не Заньковецькій) треба ждати слушного часу або й зовсім загинути для української сцени (Л. Укр., V, 1956, 225); А слава сцени — Саксаганський! Кого він з нас не чарував Чи то в комедії селянській, Чи то у драмі хуторянській — Яких він типів не вдавав? (Черн., Поезії, 1959, 259); Десятки тисяч трудящих щовечора заповнюють театральні зали, робітничі та сільські клуби. Тут відбуваються їх зустрічі з видатними майстрами сцени, імена яких відомі далеко за межами України (Мист., 4, 1959, 4); — І чого тебе весь час до артистів тягне? — здивувався дядько Стратон. — Ой, люблю сцену, як своє життя! — зітхнув Федоренко (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 185).
◊ Гра́ти (виступа́ти) на сце́ні — брати участь у виставах, бути актором. — Другого дня мені трапилось грати на сцені (Л. Укр., III, 1952, 709); — Невже всі артисти — учні вашої колегії, отче?.. — Атож! І коли б ти вчився в колегіумі, ти теж грав би на сцені (Тулуб, Людолови, І, 1957, 148); Поет почервонів. — Причому тут я? Та й я ж ніколи не виступав на сцені (Л. Укр., III, 1952, 701); На сце́ну попада́ти (попа́сти) — починати ставитися в театрі (про п’єсу). Може, ся моя безумна дитина [п’єса «Блакитна троянда»] і на сцену попаде сього року, тільки я не побачу її… (Л. Укр., V, 1956, 199); Не схо́дити зі сце́ни див. схо́дити; Ста́вити (поста́вити) на сце́ні — здійснювати постановку п’єси в театрі. Бачила вчора й сьогодні Стефаника.. Написав.. драму, хтів, щоб поставити тут на сцені (Л. Укр., V, 1956, 338); Схо́дити (зійти́) зі сце́ни див. схо́дити.
2. Окрема частина дії, акту театральної п’єси. Якщо будуть ставить [драму], то я думаю внести одну поправку: чи не краще випустити зовсім сцену Люби з Крицьким в 1-му акті? (Л. Укр., V, 1956, 204); Здався мені трошки бліднуватим Семен Петрович та сцена Сані з Софією у IV дії дуже довгою (Мирний, V, 1955, 424); Сцена перша, ява.. теж перша. Підрозділ червоноармійців під командою молодого політрука Р. рушає в розвідку (Ю. Янов., І, 1954, 60).
3. Окремий епізод, зображений у п’єсі, літературному творі, на картині і т. ін. Біля с. Усатова.. знайдена плита (стела), що стояла колись вертикально, з висіченою на ній релігійно-магічною сценою (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 69); На верхній частині гребеня зображена сцена бою трьох воїнів (Іст. СРСР, І, 1956, 17); Кінооператор крутив. Режисер стояв позад апарата й радів від сцени, що мусила бути останньою в його фільмі (Ю. Янов., II, 1958, 59); // Випадок, епізод, які можна спостерігати, бачити у житті. Він ніколи не бачив, щоб дорослі плакали з голоду, і якось зразу дитячим чутливим серцем збагнув увесь трагізм сцени (Коцюб., І, 1955, 99); За кільканадцять кроків.. побачив Річинський таку сцену: без кітеля, в одній сорочці, полковник лупцював стеком солдата (Вільде, Сестри.., 1958, 17); Валерик теж вважав, що односельці карають отамана по заслузі, але сама сцена розправи викликала у нього жах (Гончар, Таврія, 1952, 86).
Ма́сова сце́на — окремий епізод театральної вистави або кінофільму, в якому бере участь велика кількість людей. Видатні митці українського театру дуже великого значення надавали масовим сценам (Укр. нар. танці, 1969, 28); Німа́ сце́на див. німи́й.
4. перен. Гостра розмова; сварка. Чи він був правий? Чи не образив даремне Івана?.. Він мусить зараз побачить Івана. Певно, він, бідний, мучиться десь після грубої сцени (Коцюб., II, 1955, 221); Потрапила я якось до Пястів на сцену, коли стара Пястова чесала словами Марильку за її забудькуватість (Вільде, На порозі, 1955, 94); Він [лейтенант] вичитав сержанта різко і гнівно. Сцена вийшла важка, неприємна (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 94); [Ральф:] Ні, Таню. Жодних сімейних сцен немає. Ми з Джен завжди можемо договоритися без сварки (Собко, П’єси, 1958, 104).
◊ Роби́ти (зроби́ти) сце́ну (сце́ни) — сваритися з ким-небудь, висловлюючи різко, гостро своє незадоволення чимсь. Вона робила йому сцену, називала його нездарою, міщанським убожеством (Коцюб., І, 1955, 406); — Коли б вона лаялася, сцени робила, то мені куди легше було б розійтися з нею: мовляв, життя моє в сім’ї стало нестерпним, і тому я змушений покинути її (Вільде, Винен.., 1959, 7); Як Зоня прийшла, Юзя зробила їй сцену (Л. Укр., III, 1952, 659).
5. перен. Сфера, поле діяльності; поприще. Кожний новий капітал при своїй першій появі на сцені, тобто на товарному, робочому або грошовому ринку, завжди виступає у вигляді грошей, — грошей, які через певні процеси повинні перетворитися в капітал (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 149); Росте і виходить на історичну сцену [в останні десятиріччя XIX ст.] нова революційна сила — робітництво (Рильський, Веч. розмови, 1964, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 905.