СЦЕНА́РІЙ, ю, ч.
1. кін. Літературний твір, який служить основою для створення фільму, визначає його ідейно-художній зміст, образи, розгортання подій, жанр; кіносценарій. Перший том творів О. Довженка закінчується сценарієм «Мічурін» (Мист., 3, 1961, 31); Кілька років письменник [О. Корнійчук] працює в Київській, потім у Харківській та Одеській кіностудіях, пише сценарії (Про мист. театру, 1954, 359).
2. театр. Сюжетна схема, план п’єси, опери, балету і т. ін. Як літературно обдарована людина Сокальський не вдавався по допомогу лібреттистів і писав сценарії своїх опер сам (Укр. клас. опера, 1957, 149); У дні першотравневих свят в Києві, на Софійському майдані, була виконана інсценізація «Звільнення праці» за сценарієм Л. Нікуліна (Мист., 5, 1957, 6).
3. театр. Список дійових осіб п’єси із зазначенням порядку та часу їх виходу на сцену.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 906.