СЦЕНА́РІУС, а, ч. У XVIII-XIX ст. — помічник режисера в театрі, який вів спектакль, стежив за своєчасним виходом акторів на сцену і відкриттям та закриттям завіси, за виконанням шумових ефектів і т. ін. Запропонував [М. Л. Кропивницький] мені роботу помічника режисера (як тоді казали — сценаріуса) (Минуле укр. театру, 1953, 29); Робота моя була вельми різноманітна. У ній об’єднувались функції сценаріуса, машиніста сцени, бібліотекаря, помічника адміністратора і навіть розсильного (Збірник про Кроп., 1955, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 906.