СЬКА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ська́ти і ська́тися. [Шкандибиха:] Свекрусі може б коли і в голову треба заглянути, — дарма! Хай свекруху хоч і нужа з’їсть! [Карпо:] То я її, мамо, піду покличу, щоб піськала [поськала] вам. [Шкандибиха:] Нужне [потрібне] мені її ськання, — куди пак! (Мирний, V, 1955, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 913.