СЮ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. сю́ркати і звуки, утворювані цією дією. Той щебет [ластівок] ніби зливається з сюрканням білих цівок молока в дійниці (Цю-па, Вічний вогонь, 1960, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 908.