СЮРПРИ́З, у, ч.
1. Те, чого хто-небудь не чекає, на що не сподівається, перев. несподіваний подарунок. Ольга Петрівна намагалась приготувати кожному невеликий сюрприз до смаку, і тому стіл був укритий різними стравами (Бойч., Молодість, 1949, 226); Мама, збираючись уже йти, звично провела помадою по губах (цього вона не забуває), потім добула з шафи сюрприз для Порфира (Гончар, Бригантина, 1973, 83).
2. розм. Несподівана подія, обставина. Не сподіваючись ніяких сюрпризів, Вершомет рушив палубою, оглядаючи своє господарство (Трубл., Лахтак, 1953, 48); В установі, якою керував Семен Семенович, його зустрів новий сюрприз..: столи зсунуто, і весь його апарат танцює (Баш, На землі.., 1957, 83); Вона сама добереться до колгоспу «Завойоване щастя». Хай для Степана буде справжній сюрприз (Дмит., Наречена, 1959, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 908.