СЯГ, а, ч., діал.
1. Сажень (у 3 знач.). — Бачиш оту гору? Сеї ночі маєш увесь ліс зрубити [зрубати] й дерево скласти в сяги (Три золоті сл., 1968, 72); Він зупинився в брамі і, вишукавши собі зовсім темне місце між парканом і сягом дров, що стояв на подвір’ю [подвір’ї], заховався і почав ждати (Фр., VII, 1951, 412).
2. Сягання. Минув і рік моєї крилатої молодості, з якою добре мені, яка сягом своїх крил рада б обняти все… (У. Кравч., Вибр., 1958, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 909.