СЯГНИ́СТИЙ, а, е, розм.
1. Який робить великі кроки, може широко ступати. Добрі воли, та не паристі: один дуже сягнистий, у другого короткі ноги, так не зійде з тим (Сл. Гр.).
2. Широкий, замашистий (про крок, ходу). Сагайдачний ішов поруч сягнистим твердим кроком і, хоча й не поспішав, але й не відставав від дівчини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57); Люди на вулиці сахались від неї, а вона нічого не бачила, навально простувала мимо них своєю чоловічою сягнистою ходою (Гончар, Тронка, 1963. 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 911.