СЯЙЛИ́ВО. Присл. до сяйли́вий. Піхотинець люб’язно розповів й навіть узяв під козирок, коли Любка, сяйливо, як завжди, всміхнувшись йому, відходила далі (Є. Крот., Сини.., 1948, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 911.