СЯ́ЙНО, поет. Присл. до ся́йний. * Образно. Нене, чуєш, як гримить рояль? — То заграє сяйно, як перлина, То розіллється, як степом Україна, То дзвенить, немов булатна сталь (Нагн., Пісня.., 1949, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 912.