СЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сяка́ти і сяка́тися і звуки, утворювані цією дією. Спів стих, і почулось довге жалібне сякання носа (Коцюб., II, 1955, 176); Чути було тільки тихе схлипування та немічне й часте сякання носа (Епік, Тв., 1958, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 912.