СЯК-ТА́К, присл., розм. Те саме, що так-ся́к. Сяк-так добрела [Оксана] через силу до Миколиної хати, де чула, що мати її живе (Кв.-Осн., II, 1956, 464); Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Мирний, IV, 1955, 240); Хлопець танув просто на очах, і фізичні сили остаточно залишали його. Останніх кілька днів він ще сяк-так пересував ноги (Коз., Гарячі руки, 1960, 78); Всередині свинарні по обидва боки ліпилися сяк-так змайстровані станки з поламаними дошками, звідки визирали чотириногі мешканці (Добр., Тече річка.., 1961, 36); Живучи далеко від села, рідко заглядаючи до церкви, вона, певне, давно позабувала ті молитви, що сяк-так їй замолоду впихали вдома, в галасливій, багатодітній сім’ї (Стельмах, І, 1962, 339); У дворі ще було сяк-так, а як увійшов [Федір] у сад, у гущавину широких гіллястих груш, яблунь, листатих вишень, — йому зробилося страшно (Мирний, І, 1954, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 912.