СЯ́ЯННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. ся́яти. * Образно. Колишній вихрястий Юрко повідав мені, що вони з Володькою всю свою юнацьку пору прожили в сяянні світлого образу Мате Залка (Смолич, VI, 1959, 39).
2. рідко. Те саме, що ся́йво. Поки блискавиця розпускала по небу павині хвости своїх сяянь, час мовби застигав на місці (Загреб., Шепіт, 1966, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 912.