СІВА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що сіва́ч. — На сівбі ти будеш сівальником на зчепі, на прополці — твоє місце на культиваторі (Рудь, Гомін.., 1959, 50); Сівальник, ставай до сівалки, За плуга берись, плугатар! (С. Ол., Як ми кажем.., 1951, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 211.