СІЛЬСЬКИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до село́ 1. Петро Гарасимів учащав три роки до сільської школи і скінчив її (Фр., IV, 1950, 30); Розказував [Максим] про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам… (Мирний, І, 1949, 215); // Який міститься на території села. Виїздили ми зранку на машині,.. обідали в маленькому сільському ресторанчику (Ю. Янов., II, 1958, 88); Як прижмуриш очі, так ніби не сільський ставок перед собою бачиш, а море (Вишня, І, 1956, 346); — Нам треба їх негайно догнати, обійти і розгромити частинами. Чуєте? — говорив Щорс, стоячи на сільській площі (Довж., І, 1958, 158); // Який відбувається у селі. Їздив [Кармель] по сільських ярмарках, по хуторах (Вовчок, І, 1955, 347); Ні, не соромиться він свого батька, і якщо на сільських храмах хто-небудь з незнайомих часом запитає його, чий він, то хлопець з зухвалою гордістю відповідає, що він син Яреська Матвія (Гончар, І, 1959, 7); // Який живе, працює у селі. Сільські діти давненько перестали заглядати у пущу (Вовчок, VI, 1956, 301); Тільки й бажав [Грицько], щоб швидше стати на місце, заробити грошей, вернутись у село, купити дворище, оженитися та й зажити тихим сільським громадянином (Мирний, І, 1949, 172); // у знач. ім. сільські́, ки́х, мн. (одн. сільськи́й, ко́го, ч.; сільська́, ко́ї, ж.). Ті, що живуть у селі; // Власт. селу, жителям села. Сільська краса, чесність, навіть дикість,— все подобалось Ястшембському в Василині (Н.-Лев., II, 1956, 59); Весь уклад сільського життя наближається до умов міста (Ком. Укр., 6, 1975, 33); Сільські звичаї; // Пов’язаний з управлінням і самоврядуванням села. Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому (Н.-Лев., II, 1956, 202); Не тичу свого носа на волосні або сільські сходи, де миряни радяться про свої громадські діла (Мирний, IV, 1955, 351).
∆ Сільська́ общи́на, іст.— форма громадських відносин, що виникла в процесі розпаду первісного родового ладу. Родова община змінювалась [на початку І тисячоліття до н. е.] сусідською, або сільською общиною, яка складалась з дрібних власників-селян, господарство яких було засноване на їх особистій праці (Іст. СРСР, І, 1957, 12); Сільська́ Ра́да — місцевий виборний орган державної влади на селі. Після коротенького обіду він послав до Хомутенка виконавця із запискою, у якій значилося: «Цим повідомляю, що громадянинові Хомутенку Уласові Лук’яновичу негайно треба з’явиться в сільську Раду» (Тют., Вир, 1964, 151); Вникаючи в колгоспні справи, сільська Рада не випускає з поля зору роботу соціально-культурних закладів, торгово-побутових підприємств (Хлібороб Укр., 6, 1971, 33).
2. Який міститься поза межами міста, передмістя; не міський. Сільська місцевість; // Власт. не міській місцевості. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря (Коцюб., III, 1955, 310).
3. рідко. Те саме, що сільськогоспода́рський 3. Росія — країна широчезна і переважно селянська, сільська (Драг., І, 1970, 255).
∆ Сільське́ господа́рство — галузь народного господарства, що охоплює різні види рослинництва, тваринництва. Енергійне впровадження досягнень хімічної науки є однією з вирішальних умов піднесення сільського господарства, зростання добробуту радянського народу (Наука.., 11, 1958, 38); Співробітник Міністерства сільського господарства зоотехнік Сагайдак уже кілька годин сидів за столом, приводячи до ладу свої нотатки (Добр., Тече річка.., 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 221.