СІМЕНИ́ТИСЯ, ни́ться, недок., розм.
1. Бути в періоді утворення насіння, с&́236;м’я (про рослини).
2. перен. Часто народжувати (про жінку). Діти часто докучають. Сама й не вправлюсь. З першого году так і почала сіменитись із году на год (Барв., Опов.., 1902, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 223.