СІ́НДИ, ів, мн. Союз давніх племен, які жили в VI — IV ст. до н. е. на Таманському півострові й прилеглій до нього частині чорноморського узбережжя та в пониззі Кубані і з IV ст. до н. е. входили до Боспорського царства. Грецькі міста Боспору Кіммерійського знаходились серед етнічно неоднорідних груп місцевого населення: скіфів,.. сіндів і сарматів, близьких між собою за рівнем соціально-економічного розвитку (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 225.