СІНОЖА́ТНИЙ, а, е. Прикм. до сіножа́ть. В сіножатні роки краще ростуть і розвиваються цінні верхові злаки (Хлібороб Укр., 5, 1971, 27); // Відведений для косіння трави на сіно. Сіножатні ділянки; // Признач. для косіння трави на сіно. Погрожуючи сіножатною косою, Смерть, проте, не вбила Климка зразу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 226.