СІНОКІ́СНИЙ, а, е. Прикм. до сінокі́с; // Відведений для косіння трави на сіно. В один край від табору тяглися поля, в інший — залягав рівний, як море, од віку неораний степ, тисячі десятин сінокісних угідь… (Гончар, Таврія, 1952, 215); // Признач. для косіння трави на сіно. Площа загінки повинна приблизно відповідати денній продуктивності сінокісного агрегату (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 227.