СІРОО́КИЙ, а, е. З сірими очима. Катруся виростала тоненькою, сіроокою, дуже схожою на матір (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 21); // у знач. ім. сіроо́кий, кого, ч.; сіроо́ка, кої, ж. Людина, що має сірі очі. «Скажи мені, сіроокий, які ви були?» начебто спитає тихенько вона (Довж., І, 1958, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 232.