СІЧКА́РНЯ, і, ж. Пристрій, механізм, признач. для різання соломи, сіна і т. ін. Василь узявся допомагати батькові крутити січкарню (Чорн., Потік.., 1956, 353); // Приміщення, в якому встановлено цей пристрій, механізм. Думав [Потап], що треба врізати січки, міркував, коли краще околоти одвезти в січкарню (Коцюб., II, 1955, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 235.