СІ́ЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до сі́яти 1, 2, 4 — 6. Буде бите Царями сіянеє жито! А люди виростуть (Шевч., II, 1963, 400); Червоні маки!.. Скільки сягало око, жевріли і жевріли вони на луках, ніким не сіяні (Гончар, III, 1959, 446); // сі́яно, безос. присудк. сл. До п’ятнадцяти стебел може кущ [пізньої ярини] дати, якщо впору сіяно (Горд., II, 1959, 304).
2. у знач. прикм. Посіяний (на відміну від дикорослого). Для свиней у всіх зонах республіки зелений конвейєр організовують із сіяних кормових культур (Колг. Укр., 8, 1956, 29); // З рослинами, посіяними людиною. Сіяні луки; Сіяні пасовища.
3. у знач. прикм. Просіяний через сито, решето і т. ін. Стежечки, що звивалися змією поміж кругами цвітників, були свіжо усипані сіяним піском (Мирний, III, 1954, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 236.