ТА́БЕЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до та́бель. Табельне майно; Тоня, як завжди, пішки дісталася до заводу, зняла з дошки табельний номерок (Собко, Матв. затока, 1962, 86); // Здійснюваний за допомогою табеля (у 2 знач.). Табельний облік.
∆ Та́бельний годи́нник — автомат, що фіксує поточний час; застосовується для обліку виходу на роботу робітників і службовців та закінчення ними роботи. Наручні, кишенькові,.. сигнальні, процедурні, табельні — яких тільки годинників не існує! (Наука.., 4, 1963, 59); Та́бельний день, дорев. — святковий день, визначений державою як вільний від праці, навчання тощо.
2. у знач. ім. та́бельна, ної, ж. Приміщення, де ведуть облік виходу на роботу та закінчення роботи за табелем (у 2 знач.). Голосно дзенькнув годинниковий механізм у табельній, точно відбивши на картці його [Івана] прибуття на завод (Кучер, Трудна любов, 1960, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 8.