ТАБОРО́ВИЙ, а, е. Те саме, що та́бірний. Блажен, хто оддалік від гомінких турбот,.. Його не будить таборових сурем звук, Ні моря рев бурхливого… (Зеров, Вибр., 1966, 262); Після роботи на сіновал приходив з гармошкою молодий таборовий машиніст із матросів Леонід Бронников (Гончар, Таврія, 1952, 227); Машина довезла нас до Сирецького табору.. і викинула в обійми таборової адміністрації (Ю. Янов., І, 1954, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 11.