ТАВРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. таврува́ти. Турецькі власті мали передати його [Остапа] російській поліції, а це загрожувало покаранням канчуками, тавруванням і відправкою назад до пана (Укр. літ., 9, 1957, 200); Народні пісні вчений [М. Драгоманов] використовує для таврування українських буржуазних псевдопатріотів (Нар. тв. та етн., 5, 1966, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 12.