ТА́ЙНИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що тає́мний. І небогу З її дитяточком малим І посадили й провели Вночі тайними манівцями (Шевч., II, 1963, 364); Тайна дрож пронимає [проймає] народи, — ..Мільйони чекають щасливої зміни (Фр., X, 1954, 10); Хтів гамувати я кров Силою тайних замов… (Крим., Вибр., 1965, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 17.