ТАКТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до тактики. Ходив [Володя] на тактичні заняття. Вивчав гвинтівку, автомат і слухав бесіди (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 34); Наша бвротьба за мир — не тимчасовий тактичний прийом, а генеральна лінія зовнішньої політики СРСР, яку визначає сама природа соціалізму (Літ. газ., 23.IV 1961, 2); Ніхто не знав, що ці обережні зальоти були звичайними тактичними заходами у тій великій стратегії кохання, яка підказується самою матір’ю природою (Кол., Терен.., 1959, 116).
2. Стос. до провадження бою, бойовий; який має значення для здійснення певної бойової операції. Хмельницький уміло використовував найрізноманітніші тактичні прийоми, залежно від співвідношення сил і конкретної обстановки [бою] (Іст. УРСР, І, 1953, 250); Виходячи з своїх тактичних міркувань, він [комбат] хотів захопити готель цілим (Гончар, III, 1959, 248); Вогневу силу наших сухопутних військ становлять оперативно-тактичні й тактичні ракети (Наука.., 2, 1966, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 25.