ТАЛА́НТИЩЕ, а, ч. Збільш. до тала́нт 1, 2. Невже Микола Васильович [Гоголь] увібрав у свій талантище увесь сміх, всі чари, всю красу, всі барви життя? (Вишня, II, 1956, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 27.