ТАЛІ́РКА, и, ж., заст. Тарілка (у 1 знач.). Талірки бувають плиткі, плескаті й глибокі (Сл. Гр.); — З тієї [срібної] талірки нароблено крейцарів, і хто матиме в гаманці хоч один, тому всюди щаститиме (П. Куліш, Вибр., 1969, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 27.