ТАМУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. Утрачати силу вияву; зменшуватися; притуплятися (про почуття, бажання тощо). З упливом часу всі ті давні урази і кривди.. не тамуються (Вовчок, VI, 1956, 303); // у чому, рідко. Вгамовуватися, заспокоюватися, знаходити своє задоволення. У співі тамувалися поетичні забарвлення юнацьких пристрастей, гарячих поривань (Ле, Право.., 1957, 41).
Таму́ється ди́хання (ві́ддих і т. ін.) — перехоплює в когось дихання під впливом якихось почуттів. Недарма ж так.. тамується дихання, коли вони вчитуються в ті рядки (Ле, Міжгір’я, 1953, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 32.