ТА́НГО, невідм., с.
1. Повільний танець чотиричасткового такту з рядом складних па, що довільно чергуються між собою.
2. Музика до цього танцю з розміром чотири чверті такту. Пані Тереза на роялі грає танго. На веранді рухаються пари, танцюють… (Чорн., Визвол. земля, 1950, 25); У Вольдемаровій кімнаті то тихо, то голосно грає радіола. Линуть звуки танго (Мороз, П’єси, 1959, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 32.