ТАНТА́Л, у, ч. Рідкісний дуже твердий блискучий метал сірого кольору, який легко піддається механічній обробці і є тривким проти дії кислот. Найбільш стійкими в хімічному відношенні з недорогоцінних металів є ніобій і особливо тантал (Цікава хімія, 1954, 83); З танталу, що є дуже твердим, роблять деталі приладів, хірургічні та зуболікарські інструменти (Слюс. справа, 1957, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 34.