ТАНЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка. З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Л. Укр., IV, 1954, 142); — Подивись, як дівчата танцюють. Ну що вже Кубраківна вдрала [відідрала], так там вже за всіх. Що за танцюра! (Кв.-Осн., II, 1956, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 36.