ТАРАПА́ТА, и, ж., діал. Колотнеча, халепа, клопіт. — Ох, а ми за нинішніми пригодами й тарапатами здорово-таки запізнилися на обід, — скрикнув Тоньо (Фр., III, 1950, 362).
◊ Потра́пити в тарапа́ту (тарапа́ти) — опинитися в скрутному, безвихідному становищі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 39.