ТАРТЮ́Ф, а, ч. Святенник, ханжа, лицемір. [Галіма:] А! То ви он як! Сватаєте дочку, а залицяєтесь до матері? Ах ви ж тартюф!.. (Сам., II, 1958, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 41.