ТАСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.
1. фам. Те саме, що волочи́тися 2, 3; вештатися, тягатися (у 1-3 знач.). Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (Котл., І, 1952, 191); Повісилась [Оксана] на шию капитанові [капітанові],.. таскалась з ним по усьому світу (Кв.-Осн., ІІ,1956, 456).
2. рідко. Іти, їхати, ходити кудись далеко або неохоче. — Тобі нічого в город таскатись: розледачієш, розпустишся (Л. Янов., І, 1959, 193); А козаки роздирають його (підкоморія] на шматки своїми скаргами й примушують таскатися в погоду й негоду чортзна-де (Тулуб, Людолови, І, 1957, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 42.