ТАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Перемішувати карти в колоді перед грою. Селезньов.. вхопив карти у руки, почав їх шпарко тасувати (Мирний, ІІІ,1954, 147); Офіцер помалу випиває з фляги вина, тасує карти (Ю. Янов., IV, 1959, 59); * Образно. — Сюжет — це не збірка подій, які можна тасувати як завгодно (Донч., VI, 1957, 622); Як не розкидав, як не тасував Мусій свої здогади, але нічого путнього в нього не вийшло (Речм., Весн. грози, 1961, 138).
2. кого, розм. Бити, сильно штовхати. А вона його б’є, а вона його тасує та знай приговорює: — Не пий,.. сиди дома, заробляй чим-небудь (Кв.-Осн., II, 1956, 104); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його,.. почали тасувати кулаками й ногами (Досв., Вибр., 1959, 110).
3. діал. Тягнути, захоплюючи зі собою. Вода так її в прірву й тасує (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 42.