ТАШУВА́ТИСЯ, у́ється, недок., рідко. Бути в якому-небудь місці; міститися. Біля річки на крутому березі ташувалася розкішна садиба з двірцем (Ле, Хмельницький, І, 1957, 387); На березі Дніпра ташується друге селище чи, може, продовження першого (Вітч., 4, 1964, 218); // Розташовуватися. І зараз стали [троянці] розкладатись, Копати, строїть, ташоватись [ташуватись) (Котл., І, 1952, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 45.