ТАЄМНИ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до таємни́чий. Село спало.. Щось нагадувало кладовище з його тишею, таємничістю, надмогильними хрестами (Коцюб., І, 1955, 240); В ті дні все, що робилося на полігоні, було оповите особливою таємничістю (Гончар, Тронка, 1963, 309); Карпо довго тиснув Орестову руку, і в його погляді світилася ніяковість, прихована таємничість (Досв., Вибр., 1959, 381).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 15.