ТЕАТРА́Л, а, ч.
1. Аматор, любитель театру (у 1 знач.); частий відвідувач театру. Мій сусід Руденко.. завзятий український театрал (Л. Укр., V, 1956, 211); Київський оперний не обмежується тим, що запрошує театралів до себе, він сам їде до них, щоб в усі куточки нашої республіки нести людям радість живого спілкування з майстрами сцени (Мист., 6, 1967, 13).
2. розм. Артист театру. Театрали чекали грози. Він не терпів, коли хто-небудь наважувався грати ролі з його репертуару (Ільч., Серце жде, 1939, 270); — Якщо ви захочете в Полтаві дістати нових п’єс, то я до ваших послуг. У мене там серед театралів давні знайомства (Гончар, II, 1959, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 55.