ТЕЛЕГРАФІ́СТ, а, ч. Особа, що приймає та передає телеграми. З вікна видно телеграфний апарат, коло нього телеграфіст і Басов (Корн., І, 1955, 151); Черговий телеграфіст повернув важільок [важілець], і з апарата виповзла списана стрічка (Бойч., Молодість, 1949, 65); * У порівн. Вистукує дятел, мов телеграфіст… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 61.